Коли у 2021 році на філологічний факультет вступило 28 майбутніх журналістів, ніхто не міг передбачити, що третина з них закінчуватиме навчання на заочній формі. Війна, зміна місця проживання змінили й можливість повноцінно навчатися. Студенти 2021 року розповідають: на жаль, досвід «класичного» студентства був коротким: лише один місяць повноцінного навчання в аудиторіях, а далі – карантин та війна.
Історія Валерії Бабич: Валерія – одна з тих, чиє прізвище ми бачимо у списках вступу 2021 року. Її шлях до заочного був поступовим: спочатку дистанційка через війну змусила багатьох виїхати, а у 2023 році з’явилася робота, яку неможливо було поєднувати з очними парами.
На питання про те, чи не знецінюється диплом заочника, Валерія відповідає влучно:
«Хто хоче вчитися – той і на заочному буде вчитися, а хто не хоче – той і на денному не буде».
Інша сторона заочного: пошук себе
Однак робота – не єдина причина, чому студенти вступу-2021 змінюють форму навчання. Для багатьох заочне стало шансом зупинитися і чесно запитати себе: «Чи на своєму я місці?».
Ще одна студентка цього ж курсу, Олександра Станко, ділиться своєю історією. Для неї перехід на заочне став наслідком переоцінки професії. Вона зрозуміла, що журналістика – це не кінцева точка та їй потрібно в чомусь ще себе шукати.
Звільнивши час від щоденних пар, дівчина почала активні пошуки: відвідувала різні курси, пробувала себе в нових сферах. Проте, на відміну від ідеальних історій успіху в соцмережах, її шлях виявився складнішим.
«Я шукала себе всюди, але в результаті так і не знайшла», – зізнається вона.
Ця історія підсвічує іншу важливу функцію заочного навчання під час війни – воно дає змогу зберегти статус студента і диплом, поки людина намагається розібратися зі своїм життям у хаотичному світі.
Фокус на кар’єру студентки
Для Каріни Курти заочне навчання стало не просто вимушеним кроком, а свідомим вибором на користь професійного зростання. Її шлях у SMM розпочався ще до вступу. Проєкти Каріни розвивалися так швидко, що вона часто працювала прямо під час пар.
«Заочне навчання стане стимулом, щоб вирости у своїй сфері»,-вирішила Каріна.
З другої половини другого курсу Каріна остаточно змінила форму навчання, щоб повністю сфокусуватися на роботі.
Сьогодні Каріна живе і працює у Празі. Для неї заочне навчання – це можливість будувати кар’єру за кордоном, не втрачаючи зв’язку з українською освітою.
«Це було найкраще рішення, тому що є можливість і працювати, і продовжувати навчатися у сфері, яка є важливою», – підсумовує вона.
«Я не вважаю, що заочне це повноцінне вивчення , але людина сама повинна додатково вивчати тему, читати та поглиблюватись у те, що їй цікаво», – каже Каріна. Для неї університет дає напрямок, а решту вона здобуває на практиці.
Зрештою, чи знецінюється диплом заочника? Мабуть, ні. Адже, як показує досвід дівчат, справжня цінність освіти сьогодні не у формі навчання, а у здатності студента брати відповідальність за своє майбутнє – чи то через роботу в редакції, чи то через SMM-проєкти у Празі, чи навіть через складний шлях пошуку власного «Я».